Василь Стефаник – видатний письменник-новатор кінця ХІХ століття, реформатор української прози, майстер соціально-психологічної новели. Його лаконічні, психологічно глибокі, сповнені драматизму твори доносять до читача трагічну правду про життя галицького селянства за часів неволі.
Творча спадщина В. Стефаника має велике пізнавальне, ідейно-естетичне та історико-літературне значення. Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Саме він започаткував в українській літературі експресіонізм – стиль, що передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами.
До 150-річчя від дня народження В. С. Стефаника (1871—1936), українського письменника і громадського діяча в читальному залі підготовлено книжкову виставку «Митець великого таланту», на якій розміщена література, що висвітлює життєвий і творчий шлях письменника, його найвідоміші твори.
