Андрій Самійлович Малишко (14 листопада 1912 — 17 лютого 1970) — відомий український поет, перекладач, літературний критик.
Андрій Малишко був яскравим представником героїчного покоління, в його поетичних вітрилах співав вітер буремної епохи. Його поезія увібрала в себе невичерпну життєву енергію, океан світла, над яким і донині сяють поетичним дороговказом зорі совісті й добра, честі і звитяги, віри, надії та любові. Істинністю його обдаровання було те, що для Малишка не існувало «непоетичних» тем. Він був багатогранним і багатожанровим поетом. Поетичне мислення Малишка ґрунтувалося на внутрішніх законах народної поезії. Її народнопісенну основу у його творчості неможливо уявити без фольклорних джерел, без народної образності. Тож увесь поетичний доробок Андрія Малишка – від природи глибокопісенний. Поет жив у пісенному слові, переживав у слові, пам’ятав у слові, перемагав у слові. Андрій Самійлович був і гарним співаком, мав ліричний баритон. Так, як співав народні пісні Малишко, не співав ніхто з видатних українських поетів.
За своє життя поет видав близько сорока збірок, співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року — із композитором Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад 30 пісень. До того ж, він є автором значної кількості публіцистичних та літературно-критичних творів. Досить плідною була і його перекладацька діяльність.
Із нагоди відзначення 110-річчя від дня народження А. С. Малишка в читальному залі організовано книжкову виставку «Сонячна дорога пам’яті»
